Пам'ять

Я надаю великого значення спогадам.

Це почалось ще у школі. Я просто задумалась, що буде, якщо я втрачу пам'ять і забуду всіх друзів, всіх близьких, всі жарти, які я чула, всі фільми, які дивилась, забуду, хто я. Тоді я відкрила для себе те, що надто багато уваги надаю спогадам, і одним із моїх страхів є забуття.
З тих пір я почала активно збирати і зберігати найяскравіші моменти життя.
Робила і роблю я це різними способами. Це одна із тих небагатьох речей, у яких я шарю.

Блокноти.

До речі, перші мої спогади датуються ще далеким 1997 роком. Перед цим я теж наштовхуюсь на свої перші речення і слова у старих книгах нашої сімейної бібліотеки. Там я активно писала, хто я, як мене звати, літери алфавіту, малювала членів сім'ї (схожих на прибульців). Тоді мене підтримував мій дідусь, який захищав мою "творчість" і мене від батьків і, час від часу, теж дописував ту чи іншу стрічку, свій коммент, біля моїх кривих літер.:)
Згодом, навчаючись у початковій школі, я купила перший блокнот сама. За 2 чи 4 гривні. Заповнила його від початку до кінця.
З тих пір я заповнила десь приблизно від 8-10 блокнотів своїми думками, переживаннями, планами і мріями. Мені дійсно приносить велике задоволення писати про все, що я думаю, на папері, виплескувати все те, що накопичилось. Ще більше задоволення мені приносить перечитувати це все через деякий час. Це ніби погляд у минуле, розмова з собою, наприклад, 15-річною. Звучить як шизофренія, але це іноді набагато продуктивніше, ніж розмова з кимось іншим.:) Пізніше я почала малювати і вклеювати різні фантики, чеки, квитки, вирізки із газет.  Деякі із моїх блокнотів не закриваються, і мені це подобається.

Музика.

Вона завжди присутня у моєму житті. У моїх нотних зошитах, у старенькому касетному плеєрі, на флешках і старому ноутбуці. Кожна яскрава подія у моєму житті, кожна дорога мені людина пов'язана із піснями. Інколи, просто йдучи вулицею, я можу почути віддалений звук пісні, яка відразу перекидає мене у минуле. Так я можу стояти і вслуховуватись у ці звуки. Нерідко за цим мене застукували знайомі і друзі. Музика для мене, наче портал.

Фото.

Почалось з того, що  я пообіцяла собі робити хоча б одне фото в день. Їх я берегла у телефоні, на картках пам'яті, на флешках. Потім в моє соціальне життя увірвався Інстаграм, і поки я не почала вести одну тему і слідкувати за кольоровою гаммою, моїм альбомом був саме він. Я просто ненавиджу той день, коли я видалила всі фото у профілі. З тих пір я зареклась ніколи і нічого не видаляти без збереження.

Я люблю ностальгувати. Це одне із моїх хобі. Головне лиш тут, не захоплюватись.
Зберігайте свої моменти в літерах, силуетах, на папері, на пластику, в коробці чи в інтернеті. Зберігайте свої спогади, бережіть їх, тому ще це те, із чого ви складаєтесь. Кожна посмішка, кожен поворот, кожен злет і падіння - це все ви. Тільки не потрібно йти у все це з головою. Я,  як ніхто інший, розумію, як приємно переживати приємні моменти минулого знову і знову, але не менш приємно створювати нове сьогодні.